Напевне самий момент поговорити про цінності.
Як відома всім фраза "что имеем не храним, потерявши плачем".Та нехай це вершина банальності,але
можете образити мене в будь якому вигляді, якщо у вас такого не траплялось. І не вас воно мучило, це відчуття пустоти, нікомунепотрібності та дикого, позитивно-емоційного голоду.І не ви картали себе
за будь-який вчинок, за,здвалось, мінімальну дрібницю, яка вщент, до нитки, могла змінити ваше життя і ваш світогляд.
Це не ви? Сумніваюсь..
Іноді, щоб зробити правильне рішення, потрібно дивитись на ситуацію зі всіх сторін, оглядати кожну грань,
ребро, і це все не швидкоплинно траплятиметься . Вас завжди супроводжуватимуть люди з своїми думками, з своїм баченням проблеми,та вам варто замислюватись не над ними, а над собою. Вам жити з вашими проблемами,а не постороннім .Звичайно,
є моменти коли ви самі хочете,що там хочете, ви просите вам допомогти розібратись, але ви постійно говорите
не з тими людьми і постійно приймаєте не правильні рішення.Завжди,повторюю, завжди проблема в вас і її рішення це- Ви!
Будьте повільними в своїх особистих справах,Обдумайте кожне слово, кожен поступок. Що було б кращим для вас і,
ради Бога,відповідайте взаємністю.Це ж так просто. Якщо є почуття, якщо ж сказали що любите то будь ласка -любіть!
До вас телефонують просто запитати як ви і чим займаєтесь, хоч це вже в 20-тий раз за день, та це геть не злобний контроль,це трепетне ставлення до вас, піклування та прямий доказ небайдужості. Які можуть бути думки про набрибливість? А якщо цього в мить не стане? Що ви будете робити? Задасте собі єдине питання відповіддю на яке буде -"не цінила.."
Немає коментарів:
Дописати коментар