Щастя мати старшого брата!
Я за часте сприймала його опіку як недостатність чогось в його мізках, не розуміючи 
самого головного: бажання вберегти мене від негативних чинників.
Я часто ображала його не розуміючи надмірну любов до мене сприймаючи її навпаки.
Я не розуміла обмежень які ставив мені він, знову ж не розуміючи його прагнення в вихованні мене.
Я не говорю йому часто що люблю його, але я знаю точно, що навіть в момент його не правоти я буду доводити його домінування в певному питанні. 
Час міняє все! Людей, думки,світогляд!

 Зараз я нічого крім величезного "Дякую" йому сказати не можу.

©Ксяник